ПОСТУМ ПРОТИ БОРОДЯНСЬКОГО

Автор: Максим Левада | 31 серпня 2019 01:12 |

Постум, це римський імператор Марк Кассіаний Латиній Постум. Бородянський, це новий міністр культури, молоді та спорту Володимир Володимирович Бородянський.


Постум нам цікавий лише як імператор, який у 3-му столітті відокремив частину Римської Імперії, яка проіснувала цілих 14 років як самостійна держава, відома під назвою Галльська Імперія.

А от пан Бородянський, у якості новопризначеного міністра, для нас набагато цікавіший, бо саме зараз він визначається по багатьох принципових та ключових питаннях, пов’язаних з культурою. І перше серед них (я беру на себе відповідальність саме за такий наголос!), це питання охорони культурної спадщини.

Не хочу перераховувати усі проблеми та негаразди пам’яткоохоронної справи, бо маю всі підстави вважати, що бажаючих допомогти міністру в цій царині, вже більш, ніж достатньо. Ризикну нагадати про проблему, яку в нас згадують якось дуже неохоче.

Йдеться, звісно, про нелегальні розкопки та незаконний обіг археологічних предметів, або попросту про торгівлю археологічними знахідками.

Те, що ми опинилися у ситуації жахливої катастрофи, визнають вже усі археологи. Грабують відкрито, масово, неприховано. Державні органи не реагують, а, як вважають деякі колеги, інколи навіть беруть активну участь в цьому процесі.

Якщо згадати з чого все починалося та як розвивалося, картина вимальовується така.

Наприкінці минулого століття ми несподівано дізналися, що в Україні вже з’явилися великі приватні археологічні колекції. Вони виставлялися публічно, їх обговорювала не лише професійна спільнота, але і мас-медіа. Реакція на появу таких колекцій була полярною – від категоричного неприйняття до щирого захоплення, причому тут я маю на увазі суто професійне середовище.

Паралельно швидко розвивався потужний ринок детекторів металу. Використання цих приладів ніяк не обмежувалося, отже кожен міг шукати де завгодно і що завгодно. З кожним роком детектори ставали потужнішими, досконалішими та дешевшими, а тому доступнішими.

За десятиліття сформувався потужний внутрішній ринок археологічних предметів, з власною внутрішньою структурою та правилами. Правда, він був частково зав’язаний і на Росію, як через прозорість кордонів, так і через те, що в тій країні грошей, які окремі особи готові були вкладати в археологічні колекції було набагато більше.

Але останні роки ситуація суттєво змінилася, і пов’язано це не лише з нашими стосунками. Справа в тому, що Росія, як країна доволі авторитарна, існує за зовсім іншими правилами, ніж ми. Там жорсткіше пам’яткоохоронне законодавство та потужніша силова вертикаль. Після того, як в Росії регламентували законом використання детекторів металу, нелегальний археологічний ринок, за моїми спостереженнями, зменшився або стабілізувався. Про це свідчить суттєве зменшення археологічних лотів на різних торгівельних інтернетових майданчиках. Додам ще, що великого розголосу набули кілька кримінальних справ, після яких чудові скарби потрапили до державних музеїв, а порушників було покарано.

Важливою особливістю того періоду спільного україно-російського археологічного ринку було те, що предмети «гуляли туди-сюди». Якісь знахідки з України з’являлися в Москві, там їх пропонували, а, через деякий час, якщо ніхто так і не зацікавився, повертали до Києва, а згодом продавали тут. Але цього вже, здається, давно немає.

Але ми, як не дивно, опинилися в новій, набагато гіршій та небезпечнішій ситуації.

Вже років п’ять, якщо не більше, археологи багатьох європейських країн фіксують появу в різних приватних колекціях Європи предметів з України. Часто історія цих предметів сфальсифікована, тобто їх супроводжують документи про походження, які не відповідають дійсності.

Про одну таку знахідку, що опинилася в Англії, написав шведський археолог Ню Бйорн Густавссон у статті «A looted Viking Period ship’s vane terminal from Ukraine», яку опублікував дуже відомий науковий археологічний часопис Fornvänen 2017 року.

І не думайте, що археологічні предмети вивозять прихованосеред особистих речей, як це було зі славнозвісним «Мечем вікінга». Ще минулого року я побачив, що предмети з України відкрито продають на відомому інтернет-аукціоні Ebay.

Тоді мною було проаналізовано 4 тисячі випадкові лоти з розділу «Antiquities», що складало 15 % від усіх на той момент. Серед них я виявив 20 продавців з України, які пропонували 2.764 археологічні лоти, причому, багато з них складалися з багатьох предметів. Тобто, доля українських дилерів, які пропонують археологію, на той момент складала 69.1 %. Докладніше про це можна подивитися ТУТ.

Хочу наголосити – на Ebay продають люди з усього світу, тому такий великий відсоток свідчить про повну катастрофу нашої охорони пам’яток. При цьому усі продавці гарантують «Shipping to Worldwide», тобто легальну доставку куди завгодно.

Паралельно з цим спостерігається ще одна небезпечна тенденція, і тут я вже підходжу до того, з чого починав.

У 2016 році я помітив, що археологічні знахідки з України починають з’являтися в Європі на якихось маловідомих аукціонах. Ці торгівельні площадки були невеликими, нещодавно створеними, але вдалося з’ясувати що до них причетні потужні та солідні антикварні фірми. Кому цікаво, нагадаю про це ТУТ.

Тоді це виглядало так, що великі гравці не ризикують виставляти сумнівні предмети та «відбілюють» їх через підставні аукціони. Якби тоді держава Україна якось прореагувала, усе дуже швидко би скінчилося, бо законодавство ЕС відносно чистоти бізнесу таке не дозволяє. Але Україна нічого не зробила і ось…

У вересні 2016 року на українському інтернет-аукціоні Violity обговорювали золоту римську монету.

Її було виставлено людиною з ніком Wb7, який буквально перед тим зареєструвався на цьому сайті. Ось як він розпочав:

«Хотел узнать мнение експертов по таким вопросам:

1. Какой император отчеканил даную монету?

2. Что можете сказать о легенде даной монеты? Точнее ее историю.

3. Интересует ваше мнение, по поводу конечной стоимости монеты, если она будет выставлена на аукцион?».

Я навмисно залишаю не лише мову, а й орфографію оригіналу. Бо рівень «професійних обговорень» цього сайту дуже показовий та симптоматичний!

Цю золоту монету – ауреус імператора Постума, відкарбований 261 року в Кельні (тобто, в римській Colonia), було згодом продано на Violity за 47 тис. 501 гривню і цей лот навіть потрапив до огляду найбільш дорогих лотів цього аукціону (див. ТУТ на дев’ятій хвилині).

 

Ауреус Постума, фото Wb7

А сьогодні цю саму монету вже виставлено на одному з найповажніших аукціонів Німеччини Gorny und Mosch. У каталозі аукціону № 265, який має відбутися 14 жовтня вона виставлена як лот під номером 1492, а її ціна вже сягає 1.200 євро.

 

Ауреус Постума, фото Gorny und Mosch

Отже, іще одну археологічну знахідку, яка безумовно має велику культурну цінність та наукову вагу, нелегально вивезено до іншої країни з метою перепродажу. Я не виключаю, що її може викупити і якийсь європейський музей, бо такі предмети вважаються окрасою будь-якої колекції. В українських музеях ауреусів Постума немає взагалі.

 

Усе це можна припинити лише якщо запрацює Мінкультури, тобто – нове Мін-культури-молоді-спорту. Без позиції профільного міністерства ані Нацполіція, ані СБУ, ані МЗС і рухатися не почнуть. Правда, оскільки про більшу частину подібних випадків ті співробітники Мінкультури, які мають контролювати переміщення культурних цінностей, дізнаються, пардон, від мене, надії мало…

Але, попри усе, я вкотре зачепив цю тему, бо новому міністру може це і стане у пригоді. Особливо в контексті заявленої ідеї докорінно реформувати систему культури. Побачимо!


Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Серпень | Жовтень